ЛКСФ ENG

Автори

Мартінсон Петеріс

28.01.1931 – 2.08.2013

художник-кераміст

Петеріс Мартінсонс  (Pēteris Martinsons) – найвідоміший в світі латвійський художник – кераміст.

З нами в творчій майстерні працювали з Каунаса художники, Петеріс Мартінсонс з Риги, Александр Задорін з Петербургу, Сюзанна Мокир з Угорщини. Вони працювали серед нас: їм виділяли якийсь стіл і вони робили свої речі. Наприклад Мартінсонс працював тут пів року. Ну, мінімум місяць кожен з гостей був на фабриці. Був живий обмін.

Зі спогадів художника кераміста ЛКСФ, Ігора Ковалевича.

Народився Петеріс Мартінсонс в 1931 році місті Даугавпілс. ( рідне місто Маркуса Ротковича ). Тут прожив перші 13 років, до того, як під час Другої світової війни будинок сім’ї був зруйнований під час бомбардування. Сім’я втратила все майно, і була змушена переселитися в Смілтене, а пізніше – в Алуксне, де в 1950 році Мартінсонс закінчив гімназію.

 З 1951 по 1957 рік навчався професії архітектора на інженерно-будівельному факультеті Латвійського державного університету.

Особистість надзвичайно різнобічна – за освітою архітектор, професійно займався альпінізмом, викладач Ризької середньої школи прикладного мистецтва та Академії мистецтв Латвії, був сценографом декількох театральних вистав у театрі Валмієра, навіть, знявся в кількох кіно-ролях. Багато подорожував, головним чином, щоб там працювати, але завжди повертався. 

Захопившись роботою з глиною, він несподівано, в 32 роки, став кераміком. Приєднується до спільноти латвійських керамістів 60-х років, як «людина з вулиці» – новаторські геометричні форми його робіт зробили переворот в середовищі латиських кераміків.

2-а половина 60-х – час ознайомлення з матеріалом – вивчення можливостей, створює птахів, коней та перші вироби на гончарному колі. У 1965 р. Петеріс Мартінсонс отримує можливість працювати в експериментальній майстерні Латвійського художнього фонду в Чіпсалі, яка на кілька десятиліть стає домом для його творчих робіт. Пластичність глини виявляється у групах жартівливих фігур дияволів, вони також є його першими роботами, які починають подорожувати від виставки до виставки за межами Латвії. Згодом невеликі скульптурні роботи змінюються пластичними та тематично наповненими рельєфами (Ікар, Легенда про Евелін Ру), а пізніше монументальними шматками садової кераміки («Мислитель», «Ображений») та узагальненими композиціями («Кубики», «Присвята пустельним польотам»). У 1971 р. проводиться перша персональна виставка Pēteris Martinsons; він стає членом Міжнародної академії кераміки; у 1972 році він отримує першу міжнародну нагороду – золоту медаль для групи “Кубики” на Міжнародному конкурсі кераміки у Фаенці (Італія).

У 1973 році на симпозіумі в Бехіні (Чехословаччина) Петеріс Мартінсонс вперше має можливість працювати з порцеляною, він вивчає її, захоплюється цим матеріалом і продовжує працювати з ним протягом усього свого життя. Наприкінці 1980 – на початку 1981 року на Полтавській (Українській) порцеляновій фабриці створюється величезна кількість робіт, серед яких найбільш значущими є композиції «Полтавські дотики» та «Інші світи». У 1981 році Петеріс Мартінсонс виставляє твори, створені в Полтаві, на великій персональній виставці, що була влаштована в Залі сховища Рижського художнього музею. Ця виставка стає головною подією латвійського мистецтва, завдяки оригінальному експонуванню Іварса Блюмбергса.

В 80-тих  є працює в Художньому фонді СРСР Будинку художників Дзінтарі та в Чипсалі. У 1985 – 1986 рр. Петеріс Мартінсонс працює з кам’яним посудом на ЛКСФ, синтезуючи функціональні посудини за допомогою високоякісного графічного малюнка – це представлено групою «Чайна графіка».

У 90-х рр. ХХ ст. Активна участь у міжнародних симпозіумах поєднується з педагогічною роботою в Академії мистецтв Латвії. У 1991 році на симпозіумі в Паневежисі (Литва) створюється домінанта виставки – монументальний „Міст з нізвідки в нікуди”; проте в цілому Мартінсон частіше звертається до роботи з порцеляною – виробляючи складні тектонічні споруди – вежі, станції, клітини, серію “Вітрила в горах”

У 2000 році Петеріс Мартінсонс звільняється з Латвійської художньої академії і разом з художником Вілісом Візулісом їде до Африки. Леви, стають зараз найпопулярнішим образом його творів; їх створює майже на кожному симпозіумі і їх можна побачити в багатьох країнах світу – в музеї східноєвропейської кераміки у Фупінгу (Китай), в міжнародній студії кераміки в Кечкеметі (Угорщина), а також в інших місцях. Предмети, освітлені зсередини, де світло є важливим виражальним засобом, також створюються з порцеляни (“Лампи”). Остання і повністю завершена робота Петеріс Мартінсонс – скульптура шамоту «Притулок ворон мрій» – створена в червні 2013 року, м. Єлгава.

У 2013 році подарував добірку своїх творів у творчому житті Центру мистецтв імені Марка Ротка, що в Даугавпілсі, Латвія. Помер в 2 серпня 2013 року в Ризі.

Праця Мартінсона в керамічній майстерні ЛКСФ, його безмежно товариська натура і любов до кераміки, мала відчутний вплив на появу нових пластичних тенденцій, як в роботі з кам’яною масою так і в порцеляні. Для Ігора Ковалевича, стала рушієм до творення авторських серій порцелянових веж, що були представлені в рамках паралельної програми до «Лабіринтів ЛКСФ» в Я Галерея Львів на персональній виставці «Вежі. Деконструкція» (2020), в оригінальному експонуванні куратора Павла Гудімова. Подаровані керамічні пласти та невеличкі «фірмові» вороненята Мартінсона, живлять теплими спогадами та натхненням багаті приватні колекції художників – керамістів ЛКСФ. 

КАТАЛОГ